Ua Pl En

Житинська та Рутковський привезли живу оперу

В жовтні минулого року, коли в Івано-Франківській обласній філармонії вперше відбувся концерт оперної співачки Ірини Житинської (Оперний театр м. Вроцлав), слухачі пережили справжній культурний шок. Молода, надзвичайно талановита, вродлива франківчанка вражає своїм мецо-сопрано оперні театри Польщі, Іспанії, Ізраїлю, Німеччини, а на батьківщині, як це нерідко буває, залишається мало відомою.

Після жовтневого сольного концерту і виступу Житинської на День міста (пл. Шептицького) концертмейстер і колега співачки Тетяна Дранчук вирішила організувати спільний проект Ірини Житинської та Арнольда Рутковського, який протягом 2006-2008 рр. був першим тенором Вроцлавської опери. І от 29 вересня Житинська та золотий голос Польщі Рутковський виступили у драмтеатрі з насиченою концертною програмою «Устами Хосе і Кармен». Вибір опери «Кармен» Бізе не випадковий: Кармен для Ірини, а Дон Хосе для Арнольда вже давно є їхніми улюбленими партіями.

«Кармен - найкраща, найкрасивіша, з нею хочуть бути усі чоловіки, але вона найбільше цінує свободу, як і я, - розповідала співачка на прес-конференції напередодні виступу. - Усі мої вчителі завжди вчили мене не грати Кармен чи Фото будь-яку іншу роль на сцені, а уявляти, як би я вчинила на місці моєї героїні, що би я подумала, як би зреагувала, тобто жити її життям». Саме тому західна опера - жива: оперні співаки водночас є акторами, режисерами і простими людьми, які переживають життєві драми. «Раніше я теж думала, що опера - це коли стокілограмова жінка стоїть три години на місці і співає. І, власне, тільки опера на Заході показує, що це щось зовсім інше, що це рух, динаміка, кіно», - ділиться роздумами співачка. І з нею важко не погодитись. Після репетицій з Арнольдом Рутковським Ірина приходить додому вся у синцях, сміється колежанка Тетяна Дранчук. А то тільки тому, що на сцені відбувається якесь зовсім інше життя, яким живеться на повну, а відтак не відчувається всієї сили динаміки і пристрасті.

Ще одним нетрадиційним для нашого міста моментом було те, що оркестр «Harmonia Nobile» не був розміщений в оркестровій ямі, тому що вона, як відомо, не розрахована на виконання оперних партій. Хоча варто починати з того, що у нас немає оперного театру, відтак співакам і музикантам треба підлаштовуватись під непристосовану до опери акустику драмтеатру. Ірина та Арнольд стверджують, що в приміщеннях, де звук через погану акустику «не повертається» до виконавця, співати надзвичайно важко. А оркестрантам, які працюють без диригента і стоять за спинами співаків, а не напроти, як в оперних театрах, взагалі випадає дуже складна роль. Учасники «Harmonia Nobile» повинні були відчувати співаків «через спину», тобто майже інтуїтивно іти за їхніми партіями. За словами Ірини, це вияв дуже високого рівня професіоналізму і майстерності музикантів, які вона відчула ще на репетиціях.

Окрім легендарної «Кармен» Ж. Бізе, де глядачів своїм танцювальним номером здивувала балетна пара Наталія Чашечнікова і Тарас Шкутяк, на концерті було ще багато несподіванок. Наприклад, ведучі, однією з яких була Галина Баранкевич, зачитували вірші відповідно до настрою музичного твору, який звучав потому. Потішила загальновідома тема «Time to say goodbye», вірші Гейне на музику Лисенка, неаполітанські канцони, іспанські пісні та уривок із мюзиклу «Привид опери».

Тетяна ЄРУШЕВИЧ

fot. Malgorzata Chrastek